+380 44 338 04 78 +380 50 461 61 06

Куди дівається відпрацьована моторна олива?

На сьогодні ринок моторних олив представлений величезною кількістю позицій різноманітних сортів та марок. Куди дівається стара олива, після того як в двигун заливається свіжа продукція? Питання насправді не таке просте, як може здатися. По найскромнішим підрахункам, тільки в украинській столиці щорічно зливається не менше 20 тис. тонн відпрацьованої оливи. К проблемі її утилізації можна підійти з декількох позицій.
По-хазяйськи
Жоден дбайливий господар (а таких серед українців більшість) не викине з дому або гаража щось, що може йому ще стати в нагоді. Тому господарські автомобілісти відпрацьовану оливу не виливають на траву, а накопичують в старих каністрах та інших відповідних ємностях до пори до часу. Потім нею можна буде «пофарбувати» тильну сторону дачного забору або дошки, призначені, наприклад, для укладання в якості мостин. Олива захистить деревину від вологи, гнилі та різних грибків. Оскільки олива володіє консервуючою здатністю, її використовують і при обробці металевих огорож. Звичайно, не дуже привабливо зовні, аж ніяк не екологічно, зате ефективно і задарма. На думку деяких самодіяльних забудовників, додавання відпрацьованої оливи в асфальт або розплавлений бітум підвищує пластичність матеріалу, а значить, забезпечує велику довговічність утвореної поверхні. Нарешті, не у кожного є можливість провести антикорозійну обробку кузова фірмовим препаратом, та ще на СТО. А гаражні умільці з готовністю «задують» кузов підігрітою сумішшю з «відпрацювання», «Мовіля», гудрону і інших подібних інгредієнтів – невисихаючий склад надійно захищає днище і приховані порожнини від іржі протягом декількох років.
По-діловому
 Моторна (і не тільки) олива може служити прекрасним паливом для обігріву приміщень в зимовий період – потрібно тільки придбати або виготовити відповідну піч або котел. Сьогодні на ринку представлені і опалювальні пристрої високої потужності промислового виробництва – наприклад, Clean Burn (США), Kroll, Giersсh (обидві – Німеччина). Тим часом, не зайвим буде зауважити, що з міркувань екології в деяких країнах – до слова, в тій же Німеччині – спалювання олив в печах заборонено законом.
В Україні теж заборонено спалювання відпрацьованих олив з метою охорони навколишнього середовища від небезпечних викидів. Однак, існує технологія переробки, після якої оливи можна спалювати, так як це вже інший продукт: пічне / котельне паливо або масло для спалювання інше.
Компанія Екоінтел володіє цією технологією і обладнанням, і в змозі надати дані послуги.
У великих кількостях відпрацьовану оливу застосовують і в будівельній індустрії – як розділовий шар при виробництві залізобетонних виробів і монолітного залізобетону. В принципі, для змазування форм на заводах і опалубки на будівництвах призначені спеціальні емульсії, але така олива обходиться значно дешевше. Екологи вважають таке застосування молив неприйнятним, оскільки токсичні речовини частково залишаються на поверхні стін. Також відпрацьовані оливи використовують, щоб відтягнути капітальний ремонт двигунів. У зношені мотори, які споживають багато оливи на чад, замість свіжого продукту щодня доливають «відпрацювання» – з одного боку, дешево, з іншого – мотору напередодні капремонту вже «все одно», якою оливою його «годують». Чи не все одно тільки атмосфері, яка забруднюється відходами, що викидаються з глушника і сапуна.
 По-державному
Загалом, утилізація відпрацьованої оливи- питання державне, і правильно вирішувати його потрібно на законодавчому рівні. Щоб уникнути забруднення навколишнього середовища, в багатьох розвинених країнах проводиться примусовий збір оливи, в країнах ЄС вона розглядається не як відходи, що підлягають утилізації, а як вторсировина для подальшої переробки. Говорячи науковою мовою, автомобільні оливи за своєю структурою є продуктом, придатним для неодноразового застосування. Для відновлення всіх властивостей з використаної оливи потрібно видалити сторонні домішки – воду, частки металу, продукти окислення, смолисті сполуки, сажу і т. д. Наприклад, механічні домішки і вологу видаляють шляхом відстоювання, центрифугування, фільтрації. Продукти окислення виводяться за допомогою реагенту-коагулянту, прозорість і колір забезпечують речовини-сорбенти, в шарі яких вловлюються небажані домішки. Моторні оливи регенерувати найскладніше, і тим не менше такі виробництва рентабельні, адже вартість відновленого масла на 40 – 70% нижче нового. Вчені вважають, що після регенерації відпрацьованих мастильних матеріалів з них виходять базові масла, що за фізико-хімічними властивостями не поступаються вихідним базовим маслам, які добувають з нафти. Зі зрозумілих причин виробники олив вважають за краще не розповсюджуватися з приводу використовуваної сировини, тим часом, деякі з них застосовують у виробництві вторинну сировину. До речі, це зовсім не означає, що оливи, які виробляються на ній, гірше вироблених з нафти. Тим більше, що отримані оливи – як правило, не моторні, а більш прості, індустріального призначення – гідравлічні, редукторні інше.
 Екологія
Олива, особливо моторна, – екологічно шкідливий продукт. Вміщені в ній речовини, накопичуючись в грунті і атмосфері, можуть негативно впливати на імунну систему людини, роботу печінки і нирок, а також репродуктивних органів. Один літр відпрацьованої оливи може зіпсувати, зробивши непридатними для пиття, до мільйона (!) літрів грунтових вод. Спалювання олив в топках, з точки зору екологічності, виправдано лише за умови використання сертифікованих обігрівачів промислового виробництва, які забезпечують більш повне згоряння палива. Контроль за утилізацією «відпрацювання» в нашій країні ускладнюється тим, що більше половини нових олив продається через роздрібну мережу, тобто тим приватним власникам, які зазвичай міняють оливу самостійно і не завжди вирішують долю злитого «відпрацювання» на користь екології.